Новомиргородська ЗШ№2

Головна » 2014 » Січень » 16 » Рекомендації щодо роботи з неуспішними учнями

---

01:58 Рекомендації щодо роботи з неуспішними учнями

З метою профілактики неуспішності на різних етапах уроку потрібно акцентувати увагу учнів на певних особливостях навчання. У процесі контролю за підготовленістю учнів потрібно спеціально контролювати засвоєння питань, що звичайно викликають в учнів найбільше утруднення; ретельно аналізувати й систематизувати помилки, які учні допускають в усних відповідях, письмових роботах, виявити типові для класу й зосередити увагу на їх усуненні; контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки. По закінченні теми або розділу узагальнити, підвести підсумки засвоєння школярами основних понять, законів, правил, умінь і навичок, виявити причини відставання. Під час викладу нового матеріалу необхідно перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів викладеного матеріалу; стимулювати запитання з боку учнів, коли є утруднення в засвоєнні навчального матеріалу; застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань; забезпечувати розмаїтість методів навчання, що дозволяють усім учням активно засвоювати матеріал. В ході самостійної роботи учнів на уроці потрібно підбирати для самостійної роботи завдання з найбільш істотних, складних і важких розділів навчального матеріалу, прагнути меншим числом вправ, але поданих у певній системі, досягти більшого ефекту; включаючи в зміст самостійної роботи вправи з усунення помилок, допущених у відповідях і в письмових роботах; інструктувати про порядок виконання роботи; стимулювати запитання до вчителя, коли є утруднення в самостійній роботі. Потрібно вміло надавати допомогу учням у роботі, всіляко розвивати їхню самостійність; навчати вмінню планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль. В ході домашньої роботи забезпечити повторення пройденого матеріалу, концентруючи увагу на найбільш істотних елементах програми, що викликають звичайно найбільше утруднення. Систематично давати домашнє завдання – роботу над типовими помилками. Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій відсталими школярами. Погодити обсяг домашніх завдань з іншими вчителями класу, не припускаючи перевантаження, особливо відсталих учнів. Для вдосконалення навчально-виховного процесу рекомендується використовувати таку систему заходів: 1.Профілактика типових причин неуспішності, властивих для певних вікових груп: а) у початкових класах зосередити зусилля на всебічному розвитку в учнів навичок навчально-пізнавальної діяльності й працездатності; б) включення в тематику педагогічних рад, засідань методичних рад, об’єднань питань, пов’язаних із попередженням неуспішності учнів. 2.Виявлення й облік специфічних для школи причин неуспішності у всіх класах, усунення й профілактика. 3.Широке ознайомлення вчителів із типовими причинами неуспішності, зі способами вивчення учнів, заходами попередження й подолання неуспішності, їх у навчанні. 4.Забезпечення єдності дій усього педагогічного колективу щодо попередження неуспішності школярів і підвищення рівня їхньої вихованості, досягнення єдності у вихованні, встановлення міжпредметних зв’язків у навчанні, координація дій педагогів з учнями, активом, батьками і громадськістю за місцем мешкання дітей тощо. 5.Систематичне вивчення труднощів у роботі вчителів, усіляке поліпшення практики аналізу вчителями своєї діяльності та їхня наступна самоосвіта. 6.Включення в тематику педагогічних рад, засідань методичних об’єднань та інших заходів для вирішення проблем, над якими працюватиме школа найближчими роками, питань, пов’язаних із попередженням неуспішності учнів. 7.Постійний контроль над реалізацією системи заходів системи заходів для попередження епізодичної й стійкої неуспішності; спеціальний контроль над роботою з найбільш “важкими” школярами, точний облік результатів цієї роботи. 8.Узагальнення передового досвіду роботи з попередження неуспішності та його широке обговорення. 2.2.Надання допомоги учням з низьким рівнем підготовки Вище було описане акцентування уваги на різних аспектах навчальної діяльності, а тепер опишемо види допомоги учневі з низьким рівнем підготовки на різних етапах уроку: • у процесі контролю за підготовленістю учнів: - створення атмосфери особливості доброзичливості під час опитування; - зниження темпу опитування, дозвіл довше готуватися біля дошки; - пропозиція учнем зразкового плану відповіді; - дозвіл користуватися наочним приладдям, яке допомагає викладати суть явища; - стимулювати оцінку, підбадьоренням, похвалою; • під час викладу нового матеріалу: - застосування до учнів з низьким рівнем підготовки заходів щодо підтримання інтересу й використання запитань, які з’ясовують ступінь розуміння учнями навчального матеріалу; - залучення їх як помічників до підготовки приладів, дослідів тощо; - залучення до висловлення пропозицій у проблемному навчанні до висновків та узагальнень або пояснень суті проблеми, висловленої сильним учнем; • в ході самостійної роботи учнів на уроці: - поділ завдань на дози, етапи, вичленення в складних завданнях ряду простих, посилання на аналогічне завдання, виконане раніше; - нагадування прийому й способу виконання завдання; - вказівка на необхідність актуалізувати те чи інше правило; - посилання на правила і властивості, необхідні для вирішення завдань, вправ; - інструктування про раціональні шляхи виконання завдань, вимога до їхнього оформлення; - стимулювання самостійних дій школярів, які не встигають. - більш ретельний контроль за їхньою діяльністю, вказівки на помилки, перевірка, виправлення; • під час організації самостійної роботи: - вибір для груп з низьким рівнем підготовки найбільш раціональної системи, вправ, а не механічне збільшення їх кількості; - більш докладне пояснення послідовності виконання завдання; - попередження про можливі утруднення, використання карток-консультацій, карток зі спрямовуючим планом дій. Намагаючись підвищити рівень навчальних досягнень учнів, які не дуже, зацікавлені у навчанні, потрібно пам’ятати, що засоби впливу на них не завжди забезпечать очікувані результати. “Правильний” результат важко спрогнозувати на загальному рівні, оскільки те, що добре спливає на одного учня, не обов’язково буде ефективним для іншого. Для директорів навчальних закладів, які намагаються подолати такі проблеми, ми подаємо кілька стратегій, одні з яких підходять для індивідуальної роботи з учнем, а інші – для роботи з цілим класом. Приватна розмова з учнем. Спробуйте переконати невмотивованого учня допомогти нам зрозуміти, що йому здається нецікавим у навчальному процесі. Нехай учень запропонує, що саме може змінити вчитель, щоб допомогти йому. Створення ситуації успіху. Якщо учень має неприємний досвід академічної невдачі, поставте йому таке завдання, яке він насправді здатен успішно виконати. Потрібно складати завдання так, щоб перша його частина була простою. Якщо учень відчуває задоволення від успіху, він, як правило, стає більш впевненим з більшим бажанням ризикуватиме під час виконання наступної частини завдання. Звертання особливої уваги на таланти здібності учнів. Невмотивовані учні – це часто розчаровані особистості, які сприймають школу, як місце своїх невдач і провалів. У такому випадку потрібно спробувати змінити таке ставлення і знайти в школі можливості для цих учнів вирізнитися серед інших продемонструвати свої таланти перед однокласниками і шкільним колективом. Зробити навчання розвагою. У вчителя є багато способів перетворити навчання на розвагу. Один з них – це розпочати урок із запитання, проблеми чи головоломки, що пов’язані з темою уроку. Інший спосіб – це перетворити тему на таємницю, яка вимагає розкриття. Анекдоти й пісні також можуть використовуватися, але як додаток до уроку. Іноді викладач може одягнутися у костюм того історичного періоду чи тієї країни, що вивчається. Вивчення у невеликих кількостях. Деякі учні ігнорують навчальні завдання через те, що вони здаються їм нездоланними. Вчителі можуть допомогти цим учням, якщо поділять завдання на менші частини, викладаючи спочатку одну частину і не переходячи до іншої, поки її цілком не буде опановано. Дозволити учням контролювати, що і як вони вивчають. Незацікавлені учні часто виправляються, якщо їм дають право вибору того чи іншого способу опанування теми навчального процесу. Наприклад, учням можна дозволити обирати перелік завдань чи книжки для реферування, а також оцінювати власну роботу. Важливо пам’ятати, що вмотивованість учня час від часу може змінюватися залежно від предмету, оточення чи стилю викладання. Дитина може неохоче читати художню літературу, але з ентузіазмом займатися математикою. Інший може бути неуважним і незацікавленим протягом лекції, але із захопленням поставитися до спостерігання за експериментом. Завдання директора і вчителів під час здійснення спроби мотивації невмотивованих учнів полягає, насамперед, у пошуку причини того, що відвертає їх від навчання, а вже потім – у виборі способів подолання цих перешкод і привернення дітей до навчання. Експериментальне доведено, що зовнішньо вмотивована поведінка припиняється як тільки зникає зовнішнє підкріплення (нагорода чи страх перед можливим покаранням). Внутрішньо ж вмотивована діяльність може тривати достатньо довго за відсутності будь-яких відчутних нагород. По-різному вони впливають також і на розвиток креативності як надзвичайно важливої риси особистості. Якщо внутрішня мотивація позитивно впливає на креативність (творчий вияв), то зовнішня – її пригнічує, сприяє розвитку напруги, зменшує спонтанність в діяльності. Отже ми бачимо, що успішність проявляється в тих учнів, які в певній мірі байдужі до навчання або ж мають природні вади. Для подолання відставання учитель повинен більше звертати уваги на таких учнів і створювати відповідні умови для їхнього інтелектуального розвитку таким чином, щоб це ні в якому випадку не вплинуло негативно на решту класу, щоб решта учнів не залишилась поза увагою вчителя. На основі всього вище сказаного можна стверджувати, що оптимальна система заходів для надання допомоги невстигаючому школяреві є такою: 1.Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення й виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності стосовно аналізу й усунення типових помилок тощо). 2.Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності. 3.Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці тощо). 4.Контроль над навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка всіх домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності тощо). 5.Різноманітні форми взаємодопомоги. 6.Додаткові заняття вчителя з учнем. А для попередження неуспішності учнів слід використовувати: 1.Всебічне підвищення ефективності кожного уроку. 2.Формування пізнавального інтересу до навчання й позитивних мотивів. 3.Індивідуальний підхід до учня. 4.Спеціальну систему домашніх завдань. 5.Посилення роботи з батьками. 6.Залучення учнівського активу до боротьби за підвищення відповідальності учня за навчання. Тобто для того, щоб допомогти учневі з низьким рівнем підготовки необхідно зацікавити його, що приведе до внутрішньої мотивації діяльності.

1 2 3 4 5 Категорія: Методична робота | Переглядів: 865 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0