Меню сайту
- ==============
Категорії розділу
| Історія школи [3] |
| Візитка школи [2] |
| Адміністрація школи [1] |
| Розклад занять [1] |
| Шкільна бібліотека [2] |
| Сторінка психолога [1] |
| Виховна робота [40] |
| Наші успіхи [3] |
| Відео [2] |
| Методична робота [10] |
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Грудень » 17 » Одвічний біль Афганістану…
13:30 Одвічний біль Афганістану… | |
Одвічний біль Афганістану… (30 років з дня трагічної загибелі воїна-афганця, жителя с.Оситни Діордіци Юрія Васильовича) Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного, невимовного горя у тих сім’ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого чоловіка. 160 тисяч наших земляків пройшли це жорстке випробовування. 3383 з них повернулися додому в цинкових трунах. У мертвих афганських горах 30 років тому свою передчасну смерть знайшов і житель села Оситни Діордіца Юрій Васильович. 03.12.2013 року вшанувати пам’ять Юрія Васильовича зібралися друзі, побратими, батьки Юри Зіна Захарівна та Василь Іванович, голова обласної спілки воїнів-афганців Токарєв В.В., член президії обласної спілки воїнів-афганців Шерстньов О.В., заступник голови Новомиргородської райдержадміністрації Гончаренко М.І., голова районної ради Чепіжак М.В., голова районної спілки ветеранів Кравченко В.В. та його заступник Курко В.В., творча група афганців “Ташакор”, волонтери Новомиргородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 та односельчани Юрія. Однополчани пригадали і подвиги Юри, і його дружнє плече, і роки надій, перемог, сподівань. Зі словами співчуття звернулися до присутніх Гончаренко М.І., Чепіжак М.В., воїни-афганці. Учні та члени творчої групи “Ташакор” пом’янули Юру концертом-пам’яттю. Відвідали могилу Юрія Васильовича, поклали скибку хліба на склянку і голови схилили в скорботі вічній за тих, кого убив Афганістан, чиї він душі зранив і скалічив. Підуть у небуття епохи лютих воєн, затягнуться поранення рубцями, та сльози вдів, сиріт і матерів, пектимуть нам, як невгамовні рани. Нехай же ніколи не знають війни наші діти і внуки, нехай усі живуть у мирі і злагоді, бо ми живемо і за тих, хто поліг у афганських ущелинах, хто недолюбив, недомріяв, не доспівав, не дожив. Низький уклін вам, матері, за ваших синів. Піддубна А.Я., заступник директора з виховної роботи Новомиргородької ЗШ І-ІІІ ступенів №2        | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |